Після набуття Україною статусу кандидата у члени Європейського співтовариства на країну покладено додаткові зобов’язання. Адже однією з основних умов прийняття нових членів до Європейського Союзу є приведення внутрішнього законодавства країни у відповідність до законодавства ЄС.

Держенергонагляд, зі свого боку, з метою реалізації зазначених завдань, ретельно вивчає досвід країн ЄС у сфері енергетичного нагляду.

У країнах Європейського співтовариства існують свої національні енергетичні регулятори (перелік), проте питання енергетичного нагляду країни реалізують у власний спосіб.

Так, у сфері адміністрування енергетичної галузі Швеції діють два державних органи: Інспекція енергетичного ринку (Energimarknadsinspektionens) та Енергетичне агентство (Energimyndigheten).

З огляду на те, що державний нагляд може забезпечити безпеку та стабільність у певних сферах, особливо в таких критичних галузях як енергетика, обидва шведські державні адміністративні органи підпорядковуються Міністерству клімату та підприємництва. Адже регулятори, підпорядковані єдиному відомству, можуть повноцінно контролювати дотримання стандартів безпеки, встановлювати правила експлуатації та мінімізувати ризики для громадськості. Також у рамках європейського співробітництва ці відомства розробляють документи для Європейської Комісії та готують керівні принципи для регламентів ЄС тощо.

На Інспекцію енергетичного ринку покладено функції нагляду, у тому числі щодо технічних питань функціонування суб’єктів енергетики, перевірок дозволів, надання інформації для споживачів. Це експертний орган у питаннях енергетики та незалежний від Енергетичного агентства (від якого він відокремився у 2008 році, коли став самостійним органом).

Також з 1 жовтня 2022 року Інспекція енергетичного ринку є органом реагування на надзвичайні ситуації та є частиною сектору аварійного енергопостачання.

Інспекція енергетичного ринку, відповідно до шведського законодавства, опікується питаннями електроенергетики, природного газу, конкуренції, включно з регулюванням торгівлі електроенергією і наглядом за так званими природними монополіями у сфері електроенергетики та газу. Нагляд охоплює, серед іншого, транскордонну торгівлю (переважно в межах ЄС) електроенергією та газом, справедливість тарифів мережевих компаній та якість постачання компаній, а також надання концесій (дозволів) для мережі, де різні суспільні інтереси (промисловість, споживачі, місцевість, навколишнє середовище, дика природа тощо) повинні бути зважені один проти одного.

Інспекція також стежить за розвитком ринків електроенергії, природного газу та централізованого теплопостачання та працює над покращенням функціонування та ефективності цих ринків.

Натомість Енергетичне агентство є адміністративним органом з питань використання та постачання енергії. Агентство несе відповідальність за зміну енергетичної системи Швеції, щоб вона стала економічно та екологічно стійкою та водночас забезпечувала безпечне енергопостачання.

Енергетичне агентство працює для сталого постачання, перетворення, розподілу та використання енергії. Влада координує роботу з перетворення енергетичної системи та працює над збільшенням використання відновлюваних джерел енергії, особливо енергії вітру.

Орган також сприяє дослідженням, розробкам, демонстраціям, інноваціям, розвитку бізнесу та комерціалізації, виведенню на ринок нових енергетичних технологій та нових послуг.

Шведська система адміністрування енергетичної галузі дещо схожа на українську, але з суттєвою відмінністю – одиниць виміру ефективності здійснення державного регулювання та контролю. Якщо в Україні така ефективність обраховується в грошовому еквіваленті або в одиницях виробленої/зекономленої енергії, то у Швеції така ефективність обраховується в одиницях парникових газів (еквівалент CO₂).

Саме через обрахування ефективності управління енергетикою в одиницях парникових газів лежить в основі третього та четвертого енергетичних пакетів ЄС (прийняті у 2009 та 2019 роках, відповідно). Це дозволяє не тільки привести до одного знаменника ефективність регулювання в електро- та теплоенергетиці, газовій сфері тощо, а й порівняти управлінські дії у різних сферах енергетики та визначити прогрес (чи регрес) у галузі в цілому. Мета енергопакетів «Чиста енергія для всіх європейців» – полегшити перехід від викопного палива до більш екологічно чистої енергії та виконати зобов’язання Паризької угоди ЄС щодо скорочення викидів парникових газів.

Вочевидь на модель обрахунку ефективності державного управління в одиницях парникових газів має перейти й наша держава. Адже Україна має застосувати у національне законодавство норми пакета «Чиста енергія для всіх європейців». Не впровадження таких змін несе для держави збитки економічного характеру, оскільки продукція, що не відповідатиме екологічним стандартам ЄС, буде неконкурентоспроможною на ринках Європейського співтовариства.

Довідково:

Україна та Швеція мають різні розміри, населення та рівень розвитку, що впливає на їхні енергетичні системи. Так, для порівняння, станом на кінець 2020 року:

• Україна – одна з найбільших виробників електроенергії в Європі, яка має значний потенціал у виробництві електроенергії з вугілля, газу та ядерної енергії. У Швеції більшість електроенергії виробляється ядерною енергетикою та відновлюваними джерелами, такими як гідроелектростанції та вітрові ферми.
• В Україні загальна потужність станцій генерування електроенергії становила близько 55 гігават (ГВт). У Швеції ця цифра була приблизно 41 ГВт. Загальна потужність енергоблоків атомних станцій в Україні становила майже 14 ГВт, тоді як у Швеції – близько 9 ГВт.
• Швеція й Україна мають розгалужені та розвинуті електричні мережі, які охоплюють значні частини країн та забезпечують електропостачання населених пунктів і промислових об'єктів по всій країні. Проте розмір та протяжність українських ліній електропередачі та розподілу неоднорідна і варіюється в різних регіонах.