Безбар’єрність – це підхід до формування суспільства, у якому кожна людина має рівні можливості для реалізації своїх прав, отримання послуг та участі в усіх сферах життя.
Йдеться про створення середовища без фізичних, інформаційних, цифрових чи соціальних обмежень – з урахуванням потреб кожного: осіб з інвалідністю, людей старшого віку, батьків із дітьми, тимчасово маломобільних осіб та інших груп населення.
Безбар’єрність є одним із ключових напрямів державної політики та реалізується відповідно до Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.
В Україні безбар’єрність охоплює кілька взаємопов’язаних складових:
Фізична безбар’єрність
Передбачає доступність будівель, транспорту, вулиць та інших об’єктів для всіх груп населення незалежно від віку чи стану здоров’я.
Інформаційна безбар’єрність
Забезпечує доступ до інформації у зрозумілих і зручних форматах (зокрема, шрифт Брайля, субтитри, жестова мова, адаптовані тексти).
Цифрова безбар’єрність
Передбачає доступність електронних сервісів, вебресурсів і цифрових послуг для всіх користувачів, незалежно від їхніх можливостей.
Суспільна та громадянська безбар’єрність
Гарантує рівні можливості участі у суспільному, культурному та політичному житті.
Освітня безбар’єрність
Забезпечує доступ до освіти протягом життя, можливість здобуття нових знань і навичок для всіх громадян.
Економічна безбар’єрність
Створює умови для працевлаштування, підприємництва та фінансової незалежності кожної людини.
Принципи безбар’єрності:
рівність можливостей для всіх
недискримінація
доступність послуг і середовища
орієнтація на потреби людини
інклюзія та залучення до суспільного життя